Вирішення проблеми сміття в Україні – це не пошук нових місць під нові полігони, а пошук способів та рішень його утилізації.
Сміття – якщо не скидати його прямо на землю, засмічуючи родючі ґрунти, може дати людині масу бонусів. Так, наприклад, у Швеції, де переробляється до 99% сміття, це зрозуміли ще у 1970-х роках. Насамперед сміття ретельно сортують, а потім дають нове життя. Газети, журнали та інша друкована продукція перетворюються на паперову масу. Склотара використовується повторно або переплавляється заново. Пластикові контейнери стають пластичною сировиною. Залишки їжі йдуть на компост або виробництво біогазу - їм заправляють громадський транспорт. Навіть для прострочених чи зіпсованих ліків фармацевти знаходять свої програми. А тверді відходи утилізуються і є джерелом тепла та енергопостачання - ними опалюються майже 900 000 шведських домогосподарств. А оскільки цього мало, Швеція ще імпортує до 700 тонн відходів з інших країн!
Також у Швеції на відходах функціонують 30 електростанцій, що спалюють 5,5 млн тонн сміття на рік. Попіл, який залишається після такого спалювання, не викидають, а просівають, щоб витягти з нього маленькі тверді частинки – їм знаходять застосування при дорожніх роботах. Після всього залишається той один-єдиний відсоток відходів, який вже не підлягає подальшій утилізації.
У Німеччині більшість сміття спалюється, а пара надходить на електростанції, де змушує працювати генератори. Так у Берліні забезпечують до 12% потреб у електроенергії. Також у Німеччині освоїли видобуток зі сміття майже чистого метану: як і біопаливо у Швеції, цей газ застосовують у роботі комунальних автобусів.
У Швейцарії заводи переробляють до 90% усієї склотари та 60% батарейок та паперу.
Загалом у більшості країн західної, північної та центральної Європи утилізують до 97% відходів, а сміттєві полігони (в українському розумінні цього слова) відсутні взагалі. Великий попит там має вторинна сировина з переробленого пластику. З пляшок, які перетворюють спочатку на гранули, виготовляють предмети домашнього вжитку, корпуси побутової техніки, труби, іграшки та багато іншого. А з непридатної деревини, соломи тощо. роблять альтернативне органічне паливо у палетах для опалення будинків. Завдяки спеціальній обробці відпрацьованих шин, сировину з них використовують для виготовлення килимків, підлоги, підошв до взуття, покриття тенісних кортів, а також у будівництві доріг. Лом, особливо з кольорових металів, також є дуже вигідним у бізнесі для сміття. Переплавлений метал може зазнавати багаторазової переробки, не втрачаючи при цьому своїх властивостей.
Подібне ощадливе господарювання можна проілюструвати ще десятками прикладів. Звичайно, основа такого стилю життя базується на високій організованості соціуму та свідомості громадян, які беруть участь у сортуванні сміття. Для цього можливе застосування системи штрафів і системи заохочень (повернення пакувального матеріалу та тари в торгових точках з відшкодуванням покупцю їх заставної вартості).
Однак, сортувати сміття в наших дворах немає сенсу доти, доки не буде запущена в хід його окрема переробка.
Звалища України займають зараз 7% її території. Серед них налічується близько 6500 санкціонованих та понад 30 000 «стихійних». Все це охоплює площу, яку можна порівняти з розмірами невеликої країни, такої як Данії. При цьому в країні є лише 4 сміттєспалювальні заводи: у Києві, Дніпропетровську, Харкові та Севастополі. Але працює з них лише один – київський завод «Енергія».
Ще 2000-2002 р.р. у Харкові за сприяння ЄБРР нами була підготовлена для м. Харкова «Концепція розвитку промисловості зі знешкодження відходів для сміття», короткий зміст якої додається
- Концепція розвитку промисловості зі знешкодження сміттєвих відходів |